Більшість українців просто не розуміють, що таке «лайф» і з чим його їдять. Що за страхові премії, що за інвестиційний дохід, і чому при розриві договору застрахованому повертається далеко не вся сплачена сума, а, найголовніше чому страхувальник повинен сплачувати податки з своіх  зароблених грошей? Так що ж таке страхування життя в нашій країні. Чергова накручена на ніс страхувальникові даремна послуга або все-таки критично важлива необхідність?

Щоб зрозуміти це, потрібно задатися одним простим питанням: навіщо мені страхування життя? Від смерті або від хвороби воно не захистить, як ні крути, це життєва випадковість, уникнути якої просто неможливо. Надприбутки від вкладень страховка теж не принесе. Це швидше спосіб уберегти гроші від ненажерливої інфляції, чим дорога до заробітку. Крім усього іншого страхування – це навантаження на родинний бюджет, і мінімум 2500-3000 тис.грн. доведеться щорік віддавати страховикові. Для когось це мізерна сума, для когось же – чималі гроші.

Так от, «лайф» – це, перш за все, можливість покрити фінансові збитки від непередбачених ситуацій. Всі ми люди, і над всіма нами «висять» непередбачувані ризики (цеглина на голову впаде або машина зіб'є). Зрозуміло, страховка не передбачить ці події, та зате з лишком може компенсувати непрацездатність, інвалідність і навіть смерть, забезпечивши на довгі роки гідне існування застрахованого і його сім'ї. Саме тому за кордоном, в Західній Європі, в США поліс страхування життя в кожного – це норма, обов'язкова умова соціальної захищеності, необхідність якої усвідомлюється самими громадянами.

Інша сторона страхування життя – це так звані «бонуси», які страховики нараховують клієнтам щорічно. Простіше кажучи, прибуток, який приносить поліс. Гроші клієнта інвестуються (у депозити, дорогоцінні метали, акції, нерухомість) і дають певний дохід. В середньому, страховикам удається щорік заробляти клієнтам до 5-10% залежно від валюти поліса. І навіть в невдалі роки страхова компанія виплачує до 4% доходу, до цього її зобов'язало законодавство. Зрозуміло, інфляцію подібні цифри навряд чи перекриють, але заощадження певною мірою захистять.

Плюс до всього,в накопичувальний поліс можна вписати додаткові ризики, які він покриває. Це і інвалідність, і захист від нещасного випадку, і від критичного захворювання. Наприклад, добровільне медичне страхування забезпечує лікування важких, небезпечних для життя захворювань (рак, туберкульоз, ішемічну хворобу серця і так далі) далеко не завжди, тоді як «лайф» може передбачати крупні виплати при діагностиці згаданих хвороб.

Також накопичувальне страхування досить гнучке. Наприклад, якщо з родинним бюджетом проблеми, зарплата урізана або застрахований втратив роботу, страховик не вимагає розривати договір, а навпаки, всіляко наполягає на його збереженні. Є ще можливість «заморозити» платежі на певний період, зменшити їх розмір, перевести поліс в статус сплаченого (тобто, не платити внески взагалі), змінити валюту договору, відмовитися від додаткових ризиків. Жоден вигляд страхування не може похвалитися такою лояльністю.

Ще одна важлива особливість «лайфа» – це довгостроковість і рівномірність накопичень. Вносячи щорічно в якості страхових платежів порівняно невелику суму на рівні 3-5 тис.грн., можна до виходу на пенсію накопити пристойний капітал, який вистачить для нормального рівня життя на довгий час. Гідна альтернатива жебрацької державної пенсії і недержавним пенсійним фондам.

Кому все-таки необхідне страхування життя? Коли варто відмовитися від звичних накопичень і віддати перевазі накопичувальному полісу?

Напевно, «лайф» буде вигідний в тому випадку, якщо людина не хоче інвестувати на фондовому ринку, не довіряє банкам, отримує досить скромні доходи і не вірить в те, що держава зможе забезпечити безбідну старість. Крім того, страхування життя підійде тим громадянам, які розуміють, що страховка зможе компенсувати фінансові збитки від ситуацій, які становлять загрозу життю і здоров'ю, а також хочуть застрахувати себе від специфічних ризиків, пов'язаних з травматизмом і критичними захворюваннями. Плюс до всього, компанії по страхуванню життя досить надійні (принаймні, за час кризи ніхто не розорився), і навіть в разі банкротства страхувальникові повернуться його гроші, оскільки їх страховик зобов'язаний утримувати на окремому балансовому рахунку, і не має права пускати на свої цілі.